• Корисне
• Лип 15, 2025
• 314 переглядів

link

Основи зварювання екструдером

(відповідно до DVS 2207, частина 4, та DVS 2209, частина 1)

Зварювання екструдером застосовується для з’єднання товстостінних деталей (будівництво ємностей, виробництво обладнання, трубопроводи), а також для з’єднання листів покриття підлог, облицювання будівель та спеціальних завдань. Можливе зварювання у всіх просторових положеннях.

Технологія екструзійного зварювання полягає в наступному: напівфабрикати (зварювальні та присадні матеріали) підігріваються до стану термопластичного зварювання, і під впливом тиску зварювального башмака відбувається процес зварювання.

Конструкція екструдера складається з пристрою подачі зварювального присадного прутка, пластируючого блоку та системи нагрівання. Зварювальний присадний матеріал у вигляді прутка подається в нагрівальну камеру за допомогою пристрою подачі, що вводить розплавлений матеріал у зону зварювання через зварювальну насадку (башмак).
Див. креслення.

Зварювальне обладнання, яке використовується, має бути у справному стані. Його технічний стан повинен періодично перевірятися (наприклад, виробником обладнання).

Перед зварюванням необхідно правильно підібрати зварювальний башмак відповідно до типу зварювального шва. Керівними документами для розрахунку зварних швів є DVS 2205 з доповненнями.

Основні види зварних швів:

Тиск, необхідний для зварювального процесу, створюється за допомогою зварювальної насадки (башмака). Одночасно зварювальна насадка формує поверхню шва. Насадка повинна мати гладкі поверхні та бути виготовленою з антиадгезійного й термостійкого матеріалу.

Напівфабрикати та зварювальні присадні матеріали (прутки, гранули) мають бути придатними до екструзійного зварювання. Для з’єднань, що відповідають вимогам DVS 2203, повинен використовуватись присадний матеріал такого самого типу, як і основний матеріал. Усі матеріали повинні мати відповідне маркування на упаковці й відповідати стандартам DVS 2211 та DIN EN 12943.

Поверхні основних і присадних матеріалів повинні бути гладкими, сухими та чистими. Забруднення, оксиди та пошкодження на з’єднуваних поверхнях не допускаються. Перед зварюванням поверхні слід механічно обробити.

Вимоги до процесу

Екструзійне зварювання вимагає не лише добрих знань матеріалів, що зварюються, і вміння працювати з обладнанням, а й точного дотримання вимог. Зварювальник повинен пройти кваліфікаційне випробування відповідно до DVS 2212‑1. Кваліфікаційний сертифікат за групою II має бути чинним.

Умови навколишнього середовища впливають на якість зварювання. У разі потреби зона зварювання повинна бути захищена (зонтом, наметом, підігрівом).

Перед початком зварювання зварювальна насадка повинна бути нагріта (наприклад, за допомогою перегородки для прогріву). Робота з непрогрітою насадкою призводить до грубого, нерівного шва. Поверхні перед зварюванням також прогріваються гарячим повітрям.

Температури розплаву присадного матеріалу та повітря мають контролюватися безпосередньо перед зварюванням, а також під час роботи й після довгих перерв.

Після заповнення шва екструдантом, тиск у матеріалі зростає, і під впливом протитиску, створеного зварювальником, відбувається поступальний рух насадки. У разі ручного зварювання швидкість визначається виходом матеріалу та поперечним перерізом шва.

Після завершення зварювання за умови використання правильної насадки механічна обробка шва не потрібна (DVS 2202‑1, таблиця 5).

Документальне оформлення

Після завершення процесу зварювання має бути складений протокол. Цей документ є підставою для оцінки якості з’єднань відповідальною особою (DVS 2213).